С.О. Крамарєв, О.А. Дмітрієва

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ

Резюме. Було обстежено 60 дітей віком від 1 до 13 років, хворих на гострі кишкові інфекції (ГКІ), 30 із яких під час комплексної терапії отримували препарат Атоксіл. Критеріями оцінки ефективності лікування були: динаміка зменшення симптомів інтоксикації, зникнення болю в області живота, нормалізація випорожнень. Було доведено, що Атоксіл є ефективним засобом при комплексній терапії гострих кишкових інфекцій у дітей, препарат має добру переносимість, не викликає серйозних побічних реакцій. Атоксіл можна рекомендувати для лікування кишкових інфекцій різної етіології.

Ключові слова: діти, терапія, гострі кишкові інфекції, Атоксіл.

Вступ

Останніми роками були переглянуті підходи до етіотропної терапії гострих кишкових інфекцій (ГКІ) у дітей. Значно зменшилася кількість свідчень щодо призначення антибіотиків та інших антибактеріальних препаратів. Причиною цього є те, що серед збудників ГКІ з’явилася велика кількість штамів, полірезистентних до антибіотиків. Деякі збудники набули феномен антибіотикозалежності і включають їх у процеси свого обміну [2].

Антибіотики пригнічують зростання нормальної мікрофлори кишечника. На фоні цього процесу відбувається посилене зростання антибіотикорезистентних умовнопатогенних бактерій. Прикладом цього негативного ефекту антибіотикотерапії ГКІ у дітей може служити розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Cl. difficile. Підвищена проліферація умовнопатогенної флори в організмі хворого ГКІ призводить до посиленого її виділення у навколишнє середовище, що робить таких хворих джерелом інфекції для оточуючих дітей, особливо раннього віку.

Антибіотики викликають у низці випадків руйнацію слизової оболонки кишечника, пригнічують імуногенез, сприяють формуванню лактазної недостатності [6, 9].

Окрім вищезазначеного, значущість антибактеріальної терапії при ГКІ у дітей знижується у зв’язку з тим, що у 50—80% випадків інфекційні діареї у дітей викликаються або вірусами, або анаеробними бактеріями, генетично стійкими до дії антибіотиків.

Сьогодні альтернативою чи доповненням до антибактеріальної та патогенетичної терапії при ГКІ у дітей можуть бути ентеросорбенти. Відома велика кількість ентеросорбентів, що відрізняються між собою розміром часток, особливостями їх поверхні, типом будови каркасу, наявністю і розміром пор, хімічною структурою. За хімічною структурою ентеросорбенти розділяють на цеоліти, неорганічні оксиди, силікагелі, алюмосилікати, органомінерали, органічні полімери, а також активоване вугілля.

Підставою для застосування ентеросорбентів при лікуванні ГКІ у дітей є те, що вони здатні фіксувати на своїй поверхні сотні мільйонів клітин-збудників ГКІ [4]. Встановлено, що багато сорбентів гальмують адгезію мікроорганізмів на поверхні слизової оболонки кишки, знижують транслокацію мікрофлори з кишечника у внутрішнє середовище організму і, таким чином, перешкоджають генералізації інфекційного процесу. Адгезовані на поверхні ентеросорбентів мікроби піддаються деструкції і виводяться з організму хворого [1, 3, 4]. Разом із бактеріальними збудниками ГКІ ентеросорбенти фіксують на своїй поверхні ротавіруси, що знаходяться в порожнині кишечника [8]. Окрім збудників захворювання ентеросорбенти виводять із організму токсини мікробів і продукти їх метаболізму. Вони виступають у ролі активатора каталітичних процесів в організмі й трансформують токсичні речовини в малотоксичні [5].

Найперспективнішими при лікуванні ГКІ у дітей є кремнієві ентеросорбенти, що за своєю активністю перевершують багато інших ентеросорбентів і є безпечними для дітей. На відміну від вугільних сорбентів, вони для досягнення терапевтичного ефекту не вимагають введення великих обсягів препарату, значно кращі за органолептичними властивостями. Наявність у вугільних ентеросорбентів мікропор перешкоджає сорбції високомолекулярних білкових токсинів, що нагромаджуються в організмі при інфекційному токсикозі [5]. Також вугільні сорбенти проникають у підслизовий шар кишечника і можуть його ушкоджувати [7].

На фармацевтичному ринку України представлений ентеросорбент Атоксіл, який є діоксидом кремнію і має найбільшу площу активної сорбції (понад 400 м² на 1 г речовини). Він має виражені сорбційні властивості, проявляє дезінтоксикаційну, протимікробну дію, адсорбує з травного тракту і виводить із організму хворого ендогенні та екзогенні токсини різного походження, в тому числі харчові та бактеріальні алергени, мікробні ендотоксини та інші отруйні речовини, токсичні продукти, що утворюються в процесі розпаду білків у кишечнику.

Атоксіл сприяє транспорту з внутрішнього середовища організму (кров, лімфа, інтерстиції) у травний тракт різноманітних токсичних продуктів за рахунок концентраційних та осмотичних градієнтів, у тому числі середніх молекул, олігопептидів, амінів та інших речовин з подальшим виведенням їх із організму. Препарат практично не всмоктується в травному тракті, має приємні органолептичні властивості, що дають можливість широкого його застосування в педіатричній практиці.

Матеріал та методи дослідження

У дослідження були залучені 60 дітей, хворих на гострі кишкові інфекції, віком від 1 до 13 років, із них 30 дітей (основна група), які під час комплексної терапії отримували препарат Атоксіл, та 30 хворих (контрольна група), які лікувалися загальноприйнятими методами при даному захворюванні. У всіх дітей захворювання перебігало в середньотяжкій формі.

Базисна терапія ГКІ в обох групах проводилася згідно «Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей» (наказ МОЗ України № 354 від 09.07.04 р.).

Критеріями виключення із дослідження були: підвищена чутливість до компонентів препарату в анамнезі та наявність супутніх тяжких захворювань.

Таблиця 1

Терапевтичні дози Атоксілу з урахуванням ваги дитини

Добова доза Атоксілу для дітей віком від 7 років становила 12 г (при необхідності вона може бути збільшена до 24 г); для дітей віком від 1 до 7 років — 150—200 мг на 1 кг маси тіла. Добову дозу Атоксілу розподіляли на 3—4 прийоми. Максимальна разова доза препарату не повинна перевищувати половини добової дози. Курс лікування — 5 днів. Водну суспензію препарату діти приймали за 1 годину до прийому їжі або лікарських засобів (табл. 1).

У табл. 2 наведені дані про розподіл дітей з урахуванням етіології кишкових інфекцій (за результатами бактеріологічного дослідження випорожнень).

У таблицях 3 і 4 наведені дані щодо розподілу дітей за статтю та віком.

Усім пацієнтам, які були включені у дослідження, проводили обстеження із використанням наступних клінічних та лабораторних методів (табл. 5).

Таблиця 2

Розподіл хворих дітей за етіологією кишкових інфекцій

Таблиця 3

Розподіл дітей із ГКІ за статтю

Таблиця 4
Розподіл дітей із ГКІ за віком

Критеріями оцінки ефективності лікування були:

  • динаміка зменшення симптомів інтоксикації;
  • динаміка зникнення болі в животі;
  • динаміка нормалізації випорожнень (консистенція, кратність, наявність патологічних домішок). Дані, які застосовувалися в якості критеріїв ефективності терапії, оцінювалися згідно вербальної шкали і виражалися у балах: 0 балів – ознака не виражена, 1 бал –вираженість ознаки помірна, 2 бали – ознака виражена. На підставі отриманих результатів зроблений висновок про ефективність застосування препарату Атоксіл.

Обстеження, що проходили діти із ГКІ

Таблиця 5

Ступінь ефективності лікування оцінювалася за критеріями, що відслідковувати рівень інтоксикації організму.

Переносимість препарату оцінювалася на підставі суб’єктивних симптомів та об’єктивних даних, отриманих дослідником в процесі лікування. Враховувалася динаміка лабораторних показників, а також частота виникнення й характер побічних ефектів. Переносність препарату оцінювалася в балах (табл. 7).

При застосуванні Атоксілу у складі комплексної терапії встановлювався причинно-наслідковий зв’язок побічних ефектів із досліджуваним препаратом.

 Таблиця 6

Ефективність застосування Атоксілу при ГКІ

Таблиця 7

Оцінка побічних впливів на організм препарату Атоксіл

Результати досліджень та їх обговорення

У табл. 8 подано оцінку динаміки клінічних симптомів ГКІ у хворих основної та контрольної груп.

Як видно із таблиці 8, у перший день лікування симптоми загального нездужання, зниження апетиту, головний біль, біль у животі спостерігались у всіх хворих як основної, так і контрольної груп. У 34 дітей обох груп симптоми інтоксикації були виражені помірно, у 26 — відмічена значна їх вираженість. На третій день лікування у 19 хворих основної та у 17 — контрольної груп дані симптоми не відмічалися; у 24 хворих дітей обох груп відмічалась їх помірна вираженість. На п’ятий день лікування майже всі пацієнти обох груп почували себе задовільно.

Підвищення температури тіла в першу добу відмічалось у 57 досліджуваних хворих (у більшості випадків вона була в межах 37—38°, тільки у 17 хворих обох груп вона була вища за 38°). На третій день спостереження у 36 дітей температура тіла була нормальною (17 – основна група, 19 – контрольна група). Через п’ять днів від моменту госпіталізації майже у всіх пацієнтів температура була в межах 36—37°.

При клінічному обстеженні хворих враховувався такий показник, як біль у животі. Даний симптом у перший день спостереження був помірно вираженим у 53 пацієнтів. На третій день від початку лікування в основній групі дітей біль у животі не відмічався вже у 14 хворих, був виражений помірно – у 16 обстежуваних. У контрольній групі дітей цей симптом був відсутній лише у 11 хворих, у 19 він був виражений помірно. На п’ятий день лікування біль у животі не відмічався у жодного пацієнта.

Крім симптомів загальної інтоксикації в усіх хворих оцінювалися в динаміці місцеві симптоми ураження шлунково-кишкового тракту. Були оцінені випорожнення (їх кратність, консистенція, а також наявність патологічних домішок у вигляді слизу та крові).

Частота випорожнень в гострому періоді захворювання у всіх дітей була збільшена. У 30 хворих обох груп вона становила до 5 разів на добу, у 30 хворих – понад 5 разів. На третій день лікування в основній групі у 15 пацієнтів частота випорожнень становила 1—2 рази на добу, у 13 – до 5 разів. У контрольній групі в цей період тільки у 10 дітей цей показник був у межах фізіологічної норми. На п’ятий день від початку лікування у 28 дітей, які одержували препарат Атоксіл, частота випорожнень становила 1—2 рази на добу, тоді як у контрольній групі тільки у 20 дітей вона була нормальною (р < 0,05).

У всіх хворих, які знаходилися під наглядом, у перший день лікування відмічалося порушення консистенції випорожнень. У переважної більшості дітей (56 хворих обох груп) вони були рідкі. У динаміці захворювання випорожнення поступово нормалізувалися, але в групі дітей, які одержували препарат Атоксіл, цей процес відбувався достовірно швидше (р < 0,05). Через три дні від початку лікування в основній групі лише у 9 дітей випорожнення були ще рідкими, у 7 дітей вони мали оформлений вигляд, тоді як у контрольній групі тільки у одного хворого консистенція випорожнень нормалізувалася. На п’ятий день лікування в основній групі хворих випорожнення нормалізувалися майже у всіх пацієнтів.

Із патологічних домішок у більшості хворих відмічалася наявність слизу у випорожненнях. Домішки крові у вигляді прожилків спостерігалися тільки у 5 хворих дітей обох груп. У динаміці захворювання патологічні домішки у випорожненнях поступово зникали. Наприкінці лікування домішки крові не відзначалися у жодного хворого, слиз у невеликій кількості був тільки у 3 дітей (у 1 хворого основної групи і 2 — контрольної).

На мал. 1 представлена частота випорожнень у дітей основної та контрольної груп на 1-й, 3-й та 5-й день лікування.

На мал. 2 відображена динаміка нормалізації консистенції випорожнень у хворих дітей основної та контрольної груп.

Усім хворим проводилося лабораторне обстеження: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, копрологічне та бактеріологічне дослідження випорожнень. Лабораторне обстеження проводилося двічі: на початку і наприкінці лікування.

При аналізі показників крові були відмічені порушення, що характерні для гострого періоду перебігу кишкових інфекцій: кількість еритроцитів та рівень гемоглобіну майже не відрізнялись від фізіологічної норми. Загальна кількість лейкоцитів у переважної кількості хворих була підвищеною, в лейкоцитарній формулі крові відмічалося збільшення нейтрофілів, ШОЕ була дещо підвищена. При обстеженні в динаміці у всіх обстежуваних показники крові нормалізувалися.

Показники загального аналізу сечі у всіх дітей були нормальними. При аналізі копрологічного дослідження випорожнень були виявлені ознаки ураження тонкого чи товстого кишечника.

Таблиця 8

Динаміка основних клінічних симптомів під час лікування

Примітка. * — достовірна різниця у порівнянні з показником контрольної групи за методом оцінки різниці між частотами появи ознаки в окремих серіях спостереження (p<0,05);

# — достовірний вплив лікування із використанням Атоксілу на динаміку симптому за двофакторним дисперсійним аналізом (p<0,05).

Мал. 1. Динаміка кратності випорожнень при різних методах терапії (середній бал).

Мал. 2. Динаміка консистенції випорожнень при різних методах терапії (середній бал).

Таблиця 9

Оцінка ефективності терапії ГКІ із застосуванням Атоксілу


Таблиця 10

Реєстрація побічних ефектів препарату Атоксіл

Примітка. + – слабкий ступінь побічного ефекту; ++ – помірний ступінь побічного ефекту; +++ – виражений ступінь побічного ефекту.

При контрольному обстеженні після лікування дітей, у яких при бактеріологічному обстеженні випорожнень були виділені патогенні мікроорганізми, була відмічена повна санація (у 100% хворих в обох групах).

Отримані результати свідчать про високу лікувальну ефективність застосування препарату Атоксіл в комплексній терапії гострих кишкових інфекцій у дітей.

У таблю 9 наведені результати оцінки ступеня ефективності лікування із застосуванням препарату Атоксіл. У всіх дітей при виникненні побічних ефектів внаслідок застосування Атоксілу проводилася їх реєстрація та визначався ступінь їх вираженості (табл. 10).

Як видно із табл. 10, побічні ефекти препарату Атоксіл у вигляді блювоти були відмічені у 1 (3,3%) хворого. У цьому випадку була зроблена перерва в прийомі препарату на 10—12 годин (1—2 прийоми), після чого застосування Атоксілу було відновлено у тих самих дозах; ці побічні ефекти не вимагали відміни препарату.

Результати оцінки переносності препарату Атоксіл наведені у табл. 11.

Таблиця 11

Оцінка переносимості препарату Атоксіл

Висновки

  1. Атоксіл є ефективним лікувальним засобом в комплексній терапії гострих кишкових інфекцій у дітей.
  2. Препарат Атоксіл має добру переносимість і не викликає серйозних побічних ефектів.
  3. Препарат Атоксіл можна рекомендувати для включення до комплексної терапії гострих кишкових інфекцій у дітей різної етіології.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Алмагобетов К.Х., Горская Е.М. Транслокация кишечной флоры и ее механизмы // // Микробиология, эпидемиология и иммунология. — — № 1. — С. 74—79.
  2. Васильев В.С., Комар В.И., Цыркунов В.М. Практика инфекциониста. — Минск: Высша школа, 1993.
  3. Воротынцева Н.В., Горелова А.В., Тарковская В.А. Клинико-экспериментальное обоснование энтеросорбента «Смекта» в комплексной терапии острых кишечных инфекций у детей // Педиатрия. — — № 7—9. — С. 46—48.
  4. Григорьев А.В., Картель Н.Т. Адгезия патогенной микрофлоры на углеродных сорбентах// Микробиология, эпидемиология и иммунология. — 1991. — № 7. — С. 11—14.
  5. Ерецкая Е.В., Сахно Л.А., Мирутенко Н.В. Сорбционные методы детоксикации в медицине. — Харьков, 1992.
  6. Ищук И.С. Клиника и диагностика острых кишечных заболеваний с дисахаридной недостаточностью: Автореф. дис. канд. мед. наук. — К.,1986.
  7. Николаева Л.Г. Экспериментальное изучение эффективности энтеросорбентов при сальмонеллезе // Микробиология, эпидемиология и иммунология. — 1994. —№ 2. — С. 40—44.
  8. Рей С. Вирусные диареи. Опыт использования смектита // Inter. Review of Pediatric. — 1989. — № 196. — С. 1—4.
  9. Шувалова Е.П., Антонова Г.В., Варновская В.В. Эентеросорбент полифепан при сальмонеллезе и неспецифическом язвенном колите // Терапев. архив. — 1991.— № 11. — С. 47—49.

ИЗУЧЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ И БЕЗОПАСНОСТИ ПРИМЕНЕНИЯЭНТЕРОСОРБЕНТА АТОКСИЛ ПРИ ОСТРЫХ КИШЕЧНЫХ ИНФЕКЦИЯХ У ДЕТЕЙ

С.О. Крамарев, О.А. Дмитриева

Резюме. Были обследованы 60 детей возрастом от 1 года до 13 лет, имеющих острые кишечные инфекции, 30 из которых при комплексной терапии получали ентеросорбент Атоксил. Критериями оценки эффективности препарата были динамика уменьшения симптомов интоксикации, исчезновение боли в области живота, нормализация стула. Было доказано, что Атоксил является эффективным средством при комплексной терапии острых кишечных инфекций у детей, препарат имеет хорошую переносимость, не вызывает серйозных побочных реакций. Атоксил можно рекомендовать для лечения кишечных инфекций разной этиологии.

Ключевые слова: дети, терапия, острые кишечные инфекции, Атоксил.